СТАТТЯ

На сьогодні тунельні нейропатії займають третину захворювань периферичної нервової системи, що легко пояснити швидким розвитком технологій та комп’ютеризацією більшості професійних сфер. Являє собою це захворювання комплекс чутливих, рухових та трофічних змін певного нерва внаслідок тиску на нього або здавлення. На жаль, ці патологічні ураження часто недооцінюють. Несвоєчасно розпочате лікування часто призводить до значного погіршення якості життя хворого, зміни професійної діяльності та, навіть, інвалідизації.

Анатомічних каналів або тунелей, в яких проходять периферичні нерви, в організмі людини досить багато, тому і форм тунельних нейропатій налічується понад 30 клінічних форм. Найпоширенішими з них є синдром зап'ястного каналу, або карпальний синдром та синдром ліктьового каналу, або кубітальний синдром.

Причин розвитку нейропатій дуже багато. Найчастіше причиною стають тривалі стереотипні рухи, наприклад за комп’ютером, на виробництвах, а також захворювання опорно-рухового апарату: ревматизм, ревматоїдний артрит, подагра, травми. Метаболічні, судинні та ендокринні захворювання теж роблять свій внесок в розвиток даної патології.

Початок захворювання найчастіше у вигляді больового синдрому в області ураженого нерва. Біль має свій розвиток: спочатку під час фізичного навантаження, згодом відчувається в стані спокою, характерним є посилення больового синдрому в нічний час. Біль пробуджує пацієнта та змушує змінити положення кінцівки, розминати суглоби тощо. Зазвичай на цій стадії приєднуються чутливі та рухові розлади. Наприклад, якась з кінцівок стає швидше втомлюватись, а в області ураженого нерва виникають «електричні простріли», пекучий біль, час від часу хворі відмічають оніміння певної ділянки кінцівки. При відсутності лікування, в нервових волокнах розпочинаються незворотні зміни: біль стає постійним, оніміння не проходить при зміні положення, кінцівка стає меншою, худішою, прогресує атрофія м’язів, сила та функціональний об’єм прогресивно зменшуються.

 Діагностика:                                                       

• Клінічні прояви

• Клінічний огляд з проведенням тестів

• Електронейроміографія- для уточнення рівня та ступеню ураження нерва

Принципи лікування

Якщо пацієнт з приводу тунельного синдрому звертається одразу після появи перших симптомів можна виділити певний комплекс заходів для їх усунення:

• Іммобілізація за допомогою ортезів, бандажів, лонгет;

• Зменшення больового синдрому (медикаментозна терапія)

• Виправлення порушень ергономіки: неправильні положення кінцівки та поза під час роботи, комплекс спеціальних вправ та рекомендацій.

• Досить ефективною на перших стадіях захворювання є блокада в ділянці здавлення нерва.

У разі значно виражених клінічних проявах, тривалому перебігу захворювання, виражених рухових та чутливих змінах виконується хірургічне лікування. Хірургічне лікування полягає в звільненні нерва в місці здавлення «декомпресії» або «реконструкції тунелю». Зазвичай це малоінвазивна операція, після якої хворі відчувають полегшення майже одразу.

Велику роль в перебігу захворювання після проведеної операції відіграє дотримання хворим заходів для досягнення повного одужання: застосування ортезів та бандажів, зменшення фізичного навантаження на кінцівку в ранній післяопераційний період.

Тунельні синдроми (тунельні нейропатії) потребують уваги як неврологів, так і нейрохірургів. Однією із головних умов ефективного лікування являється своєчасне звернення до профільних спеціалістів та бажання самого пацієнта.

Матеріал підготовлений за сприянням керівника нейрохірургічного підрозділу відділення політравми КНП « Київська міська клінічна лікарня 17» Панфьорова Сергія Олександровича та лікаря-нейрохірурга відділення політравми Чудік Інни Валеріївни.